ПЛУ́ТАНИК, а, ч., розм. Той, хто погано розбирається в чому-небудь, плутає себе й інших. Він тепер обізвав П’ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником з кашею в голові, який вже давно відступився від марксизму (Смолич, Мир.., 1958, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 596.