ПЛЮ́СКЛИЙ, а, е. Порожній, дірчастий всередині (про плоди). Огірок плюсклий, згірклий, вже затхнувся, не йде на душу (Горд., Заробітчани, 1949, 96); Плюсклі горіхи; * Образно. В. Блакитний, В. Чумак, П. Тичина та інші радо прославляють «зорю соціалізму», «наступаючий день», «ясне в далині», картаючи і розвінчуючи «плюсклих пророків», націоналістичних запроданців (Рад. літ-во, 3, 1958, 6); // Плоский, сплющений. Плюсклий стручок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 600.