ПЛЮ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. неперех. З шумом, плюскотом падати (звичайно в воду або в що-небудь рідке). Тепер стріляли з авто і споза нього. Але… кулі не плюхали в воду (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 70).
2. перех. і неперех. Плювати, випльовувати що-небудь. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Мушк., Серце.., 1962, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 601.