ПЛЮ́ХНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Однокр. до плю́хатися. Над самою головою щось просвистіло, і зовсім близько на воду плюхнулись дикі качки (Баш, Надія, 1960, 374); Роман плюхнувся і поплив, дрібно перебираючи руками (Ле, Клен. лист, 1960, 83); З розкритої кватирки просто в інженерове обличчя плюхнулось кілька весняних краплин… (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 5); Потім він з розгону плюхнувся в сідло [мотоцикла].. і промчав через площу (Смолич, V, 1959, 782).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 601.