ПЛЯМИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має на собі плями (у 1 знач.), вкритий плямами. Закам’яніле, плямисте обличчя ожило, наллялося кров’ю, і Преображенський пройшов до вікна (Ле, Міжгір’я, 1953, 515); На ліжку.. сидить Івасик і гладить плямисту морську свинку (Донч., Вибр., 1948, 68); Люди уже в давнину полювали на плямистих оленів заради їхнього смачного м’яса та гарної брунатної плямистої шкури (Наука.., 6, 1969, 4); // Який має вигляд плями, плям. Пахнув [лист] специфічним духом згірклої помади й носив плямисті сліди поцілунків (Коцюб., І, 1955, 406); На щоках у хлопця горів плямистий рум’янець (Грим., Кавалер.., 1955, 221).
2. Який спричиняє появу плям на шкірі (про хворобу). Санітаркою юною вмерла од плямистого тифу сестра (Сос., І, 1957, 244).
∆ Зозу́линець плями́стий див. зозу́линець.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 602.