ПЛІ́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що пліва́. Мозок очищають від плівки, замочуючи його у холодній воді (Укр. страви,1957, 147).
2. Тонкий покрив, шар (льоду, пилу, жиру і т. ін.) на поверхні чого-небудь. Щерба в мисці застигла, заволоклася зверху сірою плівкою… (Мирний, І, 1949, 346); Озерце вкрилося тонкою крижаною плівкою (Сміл., Сашко, 1954, 239); На поверхні алюмінію завжди є тонка плівка окису, що захищає метал від корозії (Токарна справа, 1957, 61); // Те, що застилає, заволікає собою. Його очі затягнулися масною плівкою (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 41).
3. Легкий прозорий або напівпрозорий матеріал із синтетичної сировини, уживаний для захисних покриттів, замість скла і т. ін. Підраховано, що застосування синтетичної плівки.. при виготовленні ковбасних виробів, безкоркового сиру, для упаковки сухого молока дозволить щороку економити.. [багато] тисяч карбованців (Роб. газ., 7.II 1964, 2); Застосування прозорих полімерних плівок замість скла дозволяє мати легкі каркаси парників (Наука.., 10, 1960, 30).
4. Прозора еластична стрічка із спеціального матеріалу, покрита світлочутливим шаром і вживана для фотографічних та кінематографічних знімків. — Треба все зняти на плівку (Ю. Янов., II, 1958, 96); // розм. Те саме, що кінофі́льм. Праворуч — Нотр-Дам. І синерама, де в кіносеансах Паризьку плівку демонструють нам (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 106).
5. Еластична целулоїдна стрічка, покрита чутливим до звукових коливань шаром і вживана для запису звуків. Розповідь записувалась на плівку, щоб зостатися навік в архівах суду (Ю. Янов., Мир, 1956, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 585.