ПЛІДНИ́К, а́, ч.
1. Жіночий орган розмноження у квіткових рослин, розміщений у центрі квітки; маточка.
2. Самець, від якого народжується потомство (у тварин, птахів, риб). Основною перевагою штучного запліднення є можливість мати від найцінніших плідників у багато раз більше приплоду, ніж при природному спаровуванні тварин (Наука.., 10, 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 586.