ПЛІ́НТУС, а, ч.
1. Вузька дерев’яна, пластмасова і т. ін. планка, рейка для закривання щілин на стиках між підлогою і стіною. Частину цоколю, що виступає всередину приміщення, закривають теплоізоляційною прокладкою і плінтусом (Колг. Укр., 4, 1958, 13).
2. Незначний декоративний або захисний виступ нижньої кромки стіни, а також плоска квадратна основа колони.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 586.