ПЛІ́СНЯВИЙ, а, е.
1. Укритий пліснявою, плісенню (у 1 знач.). — Сиділи [учасники експедиції] без дров і гризли плісняві сухарі (Тулуб, В степу.., 1964, 408).
∆ Плі́сняві гриби́ — те саме, що плі́сень 1. Махтей поставив каганець на діжку. Стали помітними плісняві гриби. Вони густо вкрили дерев’яну стелю й підпори (Шиян, Гроза.., 1956, 655).
2. перен. Який має в собі елементи загнивання, розкладу. Вона оплакує все те, що вже повернути не можна, яке так бездумно і легковажно вона проміняла на плісняве життя (Рибак, Час.., 1960, 581).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 586.