ПЛІ́ТКА 1, и, ж. Не підтверджена дійсними фактами чутка, звістка про кого-, що-небудь; поговір. Він зразу ж зметикував, що це лукаве дівчисько не може нічого цікавого знати про нього, а якщо й знає, то напевно якісь бабські плітки (Вільде, Сестри.., 1958, 380); // Поширення таких чуток, звісток; пересуди. Він упізнав Карташова відразу, пригадав його перший приїзд.. і все, що в зв’язку з цим говорилось потім у місті, всі байки, плітки, глузування обивателів з міської управи (Довж., І, 1958, 461).
◊ Плести́ плі́тки́ див. плести́.
ПЛІ́ТКА2, и, ж.
1. Невелика прісноводна риба родини коропових. Швидко вони.. витягли волок, повний дрібної плітки (Н.-Лев., І, 1956, 416); Справжньою втіхою було дивитись, як ловив Михайло Іванович рибу — язів, пліток, окунів тощо (Рильський, Веч. розмови, 1962, 66).
2. розм. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Для тебе? — ох, моя ти плітко! — Вулкан задихавшись сказав: — Зроблю не збрую, чудо рідке, Ніхто якого не видав (Котл., І, 1952, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 587.