ПЛІ́ЧКО, а, с.
1. Зменш.-пестл. до плече́ 1. Батько мовчки потис його тонке плічко, погладив по голівці (Перв., Невигадане життя, 1958, 141).
2. Стрічка або смужка тканини через плече в жіночому або дитячому платті без рукавів, у сорочці, ліфчику і т. ін. Плічко сорочки сповзло на руку і оголило ніжну дівочу грудь (Кол., Терен.., 1959, 338).
3. Окіст (лопатка). Старі заходились коло плічка, а молоді пішли обідать в ресторан (Н.-Лев., І, 1956, 601).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 587.