ПОБА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Зустрітися з ким-небудь особисто; побачити одне одного. Обняла його, цілує Та пита з журбою: — Чи побачусь, милий синку, Ще хоч раз з тобою? (Граб., I, 1959, 599); З контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з дружиною… (Досв., Вибр., 1959, 138); — Ми ж іще побачимось, — сказала я перша, — післязавтра я від’їжджаю до Берліна (Ю. Янов., II, 1958, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 610.