ПОБЕРЕ́ЖЕЦЬ, жця, ч., рідко. Те саме, що побережа́нин. Бодай турки та й татари Того не діждали, Щоби наші побережці З хлібом виходжали! (Укр. думи.., 1955, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 610.