ПОБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Судорожно здригатися, кидатися, метатися. Кругла камбала побивалась, ніби на піску підскакували срібні здорові тарілки (Н.-Лев., II, 1956, 228); Надія ще ніколи не бачила матір в такому розпачі. Вона побивалася так несамовито, ніби в хату принесли покійника (Баш, На.. дорозі, 1967, 230).
2. Дуже тужити, нудьгувати, жалкувати за ким-, чим-небудь. Я журюся, побиваюся сама та й без потіхи (У. Кравч., Вибр., 1958, 118); Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Укр.. казки, 1951, 176); Антон сів до Катерини.. і вмовляв: — Як ти, Касю, не побивайся за полем, а нам з тобою не минути колгоспу (Чорн., Потік.., 1956, 232); // Переживати через кого-, що-небудь. Чи можем ми, діти, веселими бути, Як ненька в недолі, в нужді побивається нами? (Л. Укр., І, 1951, 75); Ще трохи та й прийшлося б [попаді].. вспокоювати Краньцовську, щоби так дуже не побивалася над Славковим нещастям (Март., Тв., 1954, 430); — Ти не побивайся дуже, вона, може, ще й видужає (Панч, Мир, 1937, 66); // над ким — чим. Плакати, приказувати, припадаючи до тіла покійника. [Маруся:] Як зарізалася [Наталя], Василь.. якраз на той час надійшов, та як угледів те… плакав, побивався над Наталею (Мирний, V, 1955, 70); Гірко побивалась над тілом чоловіка нещасна дружина (Цюпа, Назустріч.., 1958, 276).
3. Старатися, докладати зусиль, домагаючись чого-небудь або переборюючи якісь труднощі. — Чого вже я не робив, як не побивався, скільки й кошту стратив, а все-таки нічого не вдіяв (Стор., І, 1957, 230); Збув ти, сердешний, останню свитину Та побивався на тую хатину (Щог., Поезії, 1958, 86); Маріоара бачила, як побивається Петру, щоб заробити для сім’ї на хліб, чим могла допомагала (Чаб., Балкан. весна, 1960, 34); // Дуже турбуватися, дбати про кого-, що-небудь, виявляти особливу увагу до когось, чогось. — На моїх очах той ліс виріс, на моїх очах і батько твій зостарівся, то я бачив, як він біля того дерева побивався… (Л. Янов., І, 1959, 349); — Якби Байда був лише зайдою, а не тим, ким він є,.. то хіба б він отак побивався про наші справи (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 48); — Що ж, парубче, сяку-таку роботу я тобі дам, коли вже так учитель побивається за тобою (Стельмах, І, 1962, 257); Йому було приємно, що вона так заклопотано побивається коло нього (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 60); // Жити, важко працюючи, терплячи нестатки в чому-небудь. — Бідували та побивались [ми] з матір’ю до останнього часу, — сказала Любка. — Якби не така важка робота, то, може, мати й тепер були б живі (Н.-Лев., II, 1956, 257); Палажченко змовчав. Що йому казати? Хіба знає його старий друг Бачура, як вони побиваються тут без води? (Чаб., Тече вода.., 1961, 28); Побиватися в наймах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 611.