ПОБОМБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. побомбля́ть; док., перех. і без додатка. Бомбити якийсь час. — Трохи відкладем початок ми концерту: Фашистів, бачите, ще наші побомбить Збираються (Рильський, II, 1956, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 622.