ПОБОЯ́ТИСЯ, ою́ся, ої́шся, док. Відчути страх перед ким-, чим-небудь. — Я просто побоялася злиднів, звичайного матеріального убожества (Л. Укр., III, 1952, 699); — Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак? (Довж., І, 1959, 276); // Не наважитися зробити щось через страх перед ким-, чим-небудь. [Настуся:] А я таки У Київ з Петрусем Помандрую, хоч що хочеш! Я не побоюся, Серед ночі помандрую… (Шевч., II, 1963, 196); Тепер Юра побоїться посилати його до Хуста (Турч., Зорі.., 1950, 192); Мабуть, побоялися [козаки] на ніч лишатися в слободі (Головко, II, 1957, 345).
◊ Бо́га побоя́вся (побоя́лися) б, заст. — те саме, що Побі́йся (побі́йтесь) бо́га! (див. бог).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 623.