ПОБРОНЗО́ВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до побронзува́ти. Був [місяць] не білий, а золотавий, аж ніби побронзований, великий і круглий (Збан., Переджнив’я, 1960, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 627.