ПОБІ́ГАЧ, а, ч., розм. Особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись. Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (Досв., Гюлле, 1961, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 614.