ПОБІДЕ́ННИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Вареники-побіденники, в окропі кипіли, велику муку терпіли (Номис, 1864, № 12351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 615.