ПОБІДОНО́СНИЙ, а, е. Який приносить перемогу, закінчується перемогою; переможний. Побідоносне закінчення Великої Вітчизняної війни відкрило для СРСР величні перспективи мирного соціалістичного будівництва (Іст. укр. літ., II, 1956, 425); Побідоносним ленінським шляхом веде партія народ, дедалі ширше розгортаючи комуністичне будівництво (Хлібороб Укр., 5, 1964, 1); // Який перемагає; непереможний. Про красу радянських людей під час Великої Вітчизняної війни говорили люди в країнах, де проходили наші побідоносні війська (Довж., III, 1960, 257); // Який є втіленням, символом перемоги, символізує перемогу. Над вільною українською землею сорок років майорить побідоносний прапор Великого Жовтня (Рад. Укр., 14.IV 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 615.