ПОВ’Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОВ’ЯЗА́ТИСЯ, в’яжу́ся, в’я́жешся, док. 1. Обмотувати себе чим-небудь, зав’язуючи кінці; обв’язуватися. Пов’язалася [Маруся] білим рушником, мов наміткою (Хотк., II, 1966, 37); // Надівати на себе що-небудь, стягуючи кінці вузлом; зав’язуватися. Досі його шовковою хусткою пов’язується Галина (Стельмах, II, 1962, 229); Вона одягла демісезонне пальто, пов’язалася хусткою (Шиян, Гроза.., 1956, 370).
2. Ставитися в зв’язок з ким-, чим-небудь; співвідноситися. З ним [Преображенським] пов’язувалося й інше, про що давно вже з приємністю забулося (Ле, Міжгір’я, 1953, 38); Все, що думав зараз Черниш, якось неминуче пов’язувалося з Ясногорською (Гончар, III, 1959, 391); // Виклика́ти в уяві певні спогади; асоціюватися з ким-, чим-небудь. Одна згадка шкільних років пов’язується в мене зі страшною звісткою про злодійське вбивство улюбленця народу Кірова (Ю. Янов., II, 1954, 17).
3. Поєднуватися в ціле, об’єднуватися разом на основі чого-небудь спільного. Ще старші зяті обходили молодшого. Ще басували. Треба було якоїсь оказії, щоб через неї рід докупи пов’язався (Кач., II, 1958, 11); // з чим. Сполучатися, поєднуватися як частини єдиного цілого. Теорія літератури в дослідженнях радянських літературознавців все тісніше пов’язується з потребами літературної практики (Рад. літ-во, 1, 1957, 3); З народною освітою, вихованням та педагогікою тісно пов’язалася художня література (Літ. Укр., 18.VI 1968, 3); // Бути поєднаним з чим-небудь, відповідати чомусь. — Те, що він говорив, не пов’язувалось з його шахраюватим виглядом і могло здивувать (Голов., Тополя.., 1965, 102).
4. розм. Зближуватися, вступати з ким-небудь у якісь стосунки, мати якусь спільну справу (перев. неприємну, варту осуду і т. ін.). — Вони побили і прогнали свого вітця, вони тепер пов’язались з якимись злодіяками! (Фр., VIII, 1952, 149).
5. тільки док. Утворитися, зав’язатися (про плоди). Дощі стривожили Теклю.. Збур’яніла картопля, вигнала билля, аби хоч пов’язалася (Горд., Дівчина.., 1954, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 700.