ПОВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. пова́бляться. Док. до ва́битися 1; спокуситися. — Хто за його добре слово скаже?.. А ти поважила на його красу, повабилась на його уроду?.. (Мирний, І, 1954, 86); — Не такий Катренко.., щоб на вірші повабився (Вас., І, 1959, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 631.