ПОВА́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поваля́ти. В цій кімнатці стояла.. стара отомана, колись, мабуть, зелена, на обох кінцях поваляна (Март., Тв., 1954, 232); З невимовним жалем позбирала [Гінда] розбиті кусники, поваляні в поросі, обчистила (Кобр., Вибр., 1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 634.