ПОВАРЧУ́К, а́, ч., розм. Хлопчик, який допомагає поварові. А позад нас їхала хура четвериком з двома горничними, прачкою, поваром і поварчуком (Збірник про Кроп., 1955, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 635.