ПОВДЯ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повдяга́ти; // Який одягся в що-небудь (про всіх або багатьох). От посипались із хат люди до церкви, всі повдягані в що хто найліпшого мав (Фр., II, 1950, 362); Дівчата, по-святковому повдягані, стоять пообнімавшись з подругами (Головко, І, 1957, 380); // у знач. прикм. В покоях пана Калиновського світилися вогні, метушилися повдягані слуги (Ле, Наливайко, 1957, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 637.