ПОВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, ритор. Дієпр. пас. мин. ч. до пове́ргти. Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназистів (Смолич, Мир.., 1958, 209); Найжорстокіший полководець стає великодушним, коли біля своїх ніг бачить поверженого ворога (Добр., Очак. розмир, 1965, 142); Він переможно глянув на поверженого таким красномовством Салая (Собко, Нам спокій.., 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 638.