ПОВЕРЗТИ́СЯ, зе́ться, док., розм. Почати верзтися; // безос. І поверзлось мені, що оце і є він, шлях мій, що аби я ним пішов, то усе б собі знайшов… (Вовчок, VI, 1956, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 638.