ПОВЕСНІ́, присл. Весною, навесні. Не співай повесні, Соловейко, мені (Манж., Тв., 1955, 45); Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (Ів., Вел. очі, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 645.