ПОВИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Виволокти всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Ще гірше розлютив [Вагман панів].., бо там десь повиволікав різні їх справки, шахрайства (Фр., VII, 1951, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 650.