ПОВИВІ́РЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повиві́рчувати. Два суботники, влаштовані повітпарткомом, допомогли затрамбувати повивірчувані гранатними набоями баюри на головній вулиці (Кир., Вибр., 1960, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 650.