ПОВИДНІ́ТИ, і́є, док.
1. безос. Док. до видні́ти 1. Як увійде [Наталка], було, в хату та стане говорити, то ніби аж у хаті повидніє (Вас., II, 1959, 459).
2. Зробитися, стати виднішим, світлішим. Вода повидніла.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 652.