ПОВИКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Викорчувати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Тоді [як усі робитимуть разом у громаді] буде також досить рук, щоб.. повикорчовувати хащі (Фр., І, 1955, 222); На полі Антон.. з коріннями повикорчовував кущі ялівнику та ліщини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 653.