ПОВИЛО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Ловлячи, витягти, видобути звідкись усе або багато чого-небудь.
2. Ловлячи, винищити всіх або багатьох. Вони дістали змогу зіграти мар’яж, а після мар’яжу — турбувати своїх сторожів проханнями, аби ті повиловлювали бліх у їхніх сінниках (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 366); // Спіймати, захопити з певною метою всіх або багатьох. — Коли ж пани захотіли бути хитрішими за дідька — панувати над усіма, — їх чорт повиловлював уночі на балах, повкидав у свій мішок, зав’язав та й полетів до моря топити (Стельмах, І, 1962, 561).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 654.