ПОВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Те саме, що звинува́тити.
◊ Повинува́тити себе́ — визнати свою вину, провину. Їй любо, одрадно було, що син.. повинуватив себе перед нею, перед матір’ю, котру образив так… (Мирний, І, 1949, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 656.