ПОВИПИНА́ТИСЯ, а́ється, док. Випнутися (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Каміння повипиналось з неї [лежанки], неначе сухі ребра в худої шкапи (Н.-Лев., II, 1956, 319); Косован так розкричався, аж сині жили повипинались у нього на шиї (Мур., Бук. повість, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 657.