ПОВИРИВА́ТИ 1, а́ю, а́єш, док., перех. Вирвати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Хтось на городі повиривав усю квасолю, гарбузи (Н.-Лев., II, 1956, 62); Треба б.. на вгороді соняшничиння повиривати (Головко, II, 1957, 189).
ПОВИРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Вирити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Присів [Неплюй], щось белькоче, а сам загорта-загорта ті ямки, що, значить, підпірки повиривав (Хотк., І, 1966, 84); Повиривати ями.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.