ПОВИРИНА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Пірнувши, занурившись у воду, виплисти на поверхню (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Аж гульк — з Дніпра повиринали Малії діти (Шевч., І, 1963, 5).
2. перен. Несподівано з’явитися (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Все завмерло в бору.. Тільки мертві привиди й тіні, довічні, невмирущі, повиринали на руїнах, задумані, сумні (Вас., І, 1959, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.