ПОВИ́СІ́ТИ, и́шу́, и́си́ш, док. Висіти якийсь час. Нарешті Неля хапається за дашок паркана, перекидає ноги і вже висить по той бік.. Неля хвилину повисіла в повітрі. Руки починають мліти, а вона не наважується скочити додолу (Вільде, Сестри.., 1958, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 660.