ПОВИТИКА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Проткнувши, пробивши що-небудь, з’явитися назовні в багатьох місцях. Зелена піддимка розрослася, як зелене руно; висадки пішли в кущі, а цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85); Швидко все засміється, зазеленіє, заквітне. Он паростки півонії мов язички повитикалися (Речм., Весн. грози, 1961, 105).
2. Висунутися назовні звідки-небудь, із-за, з-під чогось (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). А в дверях або вікнах повитикалися молодиці (Дн. Чайка, Тв., 1960, 114); По дворах там-там із-за заметів, як бабаки з нор, повитикались селяни й тривожно прислухались у ранковій тиші (Головко, II, 1957, 316); // З’явитися, показатися звідки-небудь, із-за чогось (у багатьох місцях). Вода спаде, повитикається сховане каміння (Хотк., II, 1966, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 662.