ПОВИТО́К, тка́, ч. Те саме, що пови́вач.
З повитку́ — те саме, що З повито́чку (див. повито́чок). Він зарані намічений туди [в москалі], трохи не з повитку намітили його батько та мати (Мирний, IV, 1955, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 663.