ПОВИЧЕ́РПУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вичерпати все або багато чого-небудь, звідусіль. — Всі ті страшні трясовиці, що блистіли лісом і полями тут і там — треба було позасипувати [позасипати], повичерпувати (Коб., II, 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 665.