ПОВИЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вичистити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Вона поприбирала, повимивала, повичищала все чисто в хаті (Н.-Лев., IV, 1956, 218); — А є трохи вільного часу — мати ганяє, як цуцика. Дров нарубай, води принеси, в корови повичищай (Тют., Вир, 1964, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 665.