ПОВИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех.
1. Вишити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. — Коли ж я собі.. напряду на рушники та ще й квітками повишиваю (Н.-Лев., II, 1956, 176); — А як я на них [дітей] понапрядаю та убілю полотно, як папір, та і повишиваю їм усе (Стеф., І, 1949, 223); — Згодом я, звичайно, тут скрізь повишиваю сріблом… (Л. Янов., І, 1959, 119).
2. Вишивати якийсь час. Оце тільки і повишиває [Марія] у таку погоду (Цюпа, Назустріч.., 1958, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 665.