ПОВИЩЕ́РБЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Вищербити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. * Образно. У Луки Зотовича з вуст виходять не фрази, а якісь сучкуваті уламки (здається, вони й повищерблювали його темні зуби) (Вол., Місячне срібло, 1961, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 666.