ПОВМИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повмива́ти. — І охота ж вам було ото наряди в клунках перти, — дивувався Нестір, не без приємності оглядаючи своїх посвіжілих криничанок, що вже повмивані, у білих вишиваних сорочках.. павами походжали біля води (Гончар, І, 1959, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 681.