ПО́ВНИТИСЯ, иться, недок.
1. Те саме, що наповня́тися 1. Повнився Дніпро весняними каламутними водами (Ле, Наливайко, 1957, 113); Троянівська долина уже повнилася синюватою млою (Тют., Вир, 1964, 203); Серце батька повнилося гордістю і водночас розтиналося двома несумісними бажаннями: хотілось бачити сина митцем і хотілося бачити його медиком, вченим (Вол., Місячне срібло, 1961, 15).
2. Бути наповненим чим-небудь. У просторій їдальні повниться стравами і напоями стіл (Рибак, Помилка.., 1956, 60).
3. Ставати повним (у 1, 3 знач.). Ген на схилі нива золотиться: там, де йшов в атаку батальйон, дозріває, повниться пшениця, молодий здіймається заслон (Гонч., Вибр., 1959, 214); Але ріс і повнився місяць десь за горою (Хотк., II, 1966, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 683.