ПО́ВНІСТЮ, присл. У повному обсязі, складі. Одна з частин [роману] повністю була переписана рукою Варвари Григорівни (Гончар, IV, 1960, 45); Стало відомо, що селище буде повністю знесене і на його місці виростуть нові квартали (Ткач, Арена, 1960, 29); // В усій повноті; сповна. Освітіть їх [поранених], оператори, чистим світлом, щоб усе прекрасне, що пронесли вони по полях України, відобразилось на їх обличчях повністю (Довж., І, 1958, 186); Він хотів дати повністю відчути, наскільки Дорош від нього залежний (Тют., Вир, 1964, 147); // До кінця, цілком. В результаті героїчних зусиль робітничого класу, селянства, інтелігенції соціалізм у нашій країні переміг повністю і остаточно (Літ. газ., 25.IV 1961, 1).
Цілко́м і по́вністю — уживається в знач. «повністю» з відтінком підсилення. Схвалювати цілком і повністю.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 683.