Що oзначає слово - "поводок"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПОВОДО́К, відка́, ч.

1. Те саме, що повіде́ць. Боєць схилився на коні.. Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (Мал., Звенигора, 1959, 115).

2. Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку. Купили ви йому [собаці] нашийника, купили поводок і за кілька часу ведете до мисливського клубу (Вишня, II, 1956, 134).

◊ [Ходи́ти (йти, бу́ти)] на поводку́ в кого, чиєму — те саме, що [Бу́ти (перебува́ти, йти і т. ін.)] на по́воді (див. по́від1). — Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (Зар., На.. світі, 1967, 274); Він [Щорс] давав відсіч тим, які йшли на поводку в меншовиків (Скл., Легенд. начдив, 1957, 15).

3. Те саме, що волосі́нь 3. Петро забрів у воду, потихеньку потяг за шворку, почав піднімати над водою один за одним поводки з гачками (Загреб., Спека,1961, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 689.