ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Воркувати якийсь час.
2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм… (Шевч., І, 1963, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 691.