ПОВПИВА́ТИСЯ1, а́ємося, а́єтеся, док. Упитися (про всіх або багатьох) (див. упива́тися1). Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика, танцюють, співають, регочуться.. І ми таки повпивались (Стор., І, 1957, 186); Ото як п’ють [куркулі] удома, то самовар опівночі став їм, то десь за самогоном біжи.. Як повпиваються та як розбалакаються, страшно робиться (Головко, II, 1957, 24).
ПОВПИВА́ТИСЯ2, а́ємося, а́єтеся, док. Впитися (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох) (див. впива́тися1). Вузли, мов п’явки, повпивалися в м’ясо… (Фр., II, 1950, 16); Од стріл, які повпивалися в тіло з усіх боків, козак був схожий на сердитого кругленького їжака (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 692.